Консервативна партія Канади
| Консервативна партія Канади | |
| Conservative Party of Canada / Parti conservateur du Canada | |
 | |
| Голова партії: | Стівен Гарпер |
|---|---|
| Штаб-квартира: | #1204 – 130 Albert Street Ottawa, Ontario K1P 5G4 |
| Дата заснування: | 7 грудня 2003 |
| Членство у міжнародних організаціях | Міжнародний демократичний союз |
| Ідеологія: | консерватизм, федералізм, соціальний консерватизм |
| Інтернет-сторінка: | conservative.ca(англ.) |
Консервати́вна па́ртія Кана́ди (за британською політичною традицією відома як «торрі») — парламентська політична партія утворена у 2003 злиттям партії Канадський альянс і Прогресивно-консервативної партії Канади. З лютого 2006 до жовтня 2015 року перебувала при владі. На позачергових перевиборах 2 травня 2011 р. партія отримала стійку більшість в парламенті Канади (167 місць). У жовтні 2015 програла лібералам, здобувши 104 крісла[1]. Партію очолює екс-прем'єр-міністр Канади Стівен Гарпер.
Історія[ред. | ред. код]
Історія консервативних партій Канади відраховується від Ліберально-консервативної партії Джона Макдональда (заснована у 1854 році). Ранішні консерватори мали досить відмінну доктрину від сучасних (Канада тоді була колонією Великої Британії): тоді стовпами ідеології консерваторів були економічний протекціонізм і Британський імперіалізм. На відміну від тодішньої Ліберальної партії Канади консерватори виступали проти режиму вільної торгівлі з США того часу. Також консерватори того часу жорстко критикували лібералів за співпрацю з франко-канадськими націоналістами, як Анрі Бурасса, який вимагав визнання в Канаді двох націй: англо-канадської і франко-канадської. Консерватори тоді виступали під гаслом: «одна нація, один прапор, один лідер» і підтримували ассіміляцію франко-канадійців, індіанців і іммігрантів.
Найбільшу підтримку отримали консерватори у західних провінціях Канади під час економічних негараздів 1920-х — 1940-х років, коли потреби західних територій були фактично проігноровані східно-канадійським естеблішментом. Тоді велику популярність отримали Прогресивна консервативна партія Канади і місцеві партії соціалістичного спрямування, як Федерація кооперативних спілок і Партія соціального кредиту. Але до 1984 році консерватори залишалися практично в сутінках керівної Ліберальної партії аж до приходу до влади Браяна Малруні — англомовного квебекуа з репутацією успішного бізнесмена.
У 1993 році Прогресивно-консервативна партія отримала нищівну поразку на парламентських виборах. Низка непопулярних рішень правлячих консерваторів підсилена невдоволеністю від економічних негараздів і невдач політичного реформування країни призвела до того, що Прогресивні Консерватори втратили більшість у парламенті — отримавши лише два місця.
В 2006 році Консервативна партія Канади приходить до влади, але має лише міноритарний уряд. В 2010 опозиційні партії, користуючись своїм правом, просять королеву розпустити парламент і призначити нові вибори, але генерал-губернатор Канади Мікаель Жан зберігає уряд, посилаючись на труднощі, пов'язані зі світовою фінансовою кризою.
В 2011 опозиція домагається перевиборів, які призначені на 2 травня. На цих виборах Консервативна партія отримує суттєву перемогу і стійку більшість у парламенті (167 місць з 308-ми).
Провінційні партії[ред. | ред. код]
Прогресивна Консервативна партія асоціюється з провінційними консервативними партіями у провінціях Канади, активно співпрацюючи з місцевими осередками Прогресивної консервативної партії. Прогресивно-консервативна партія Альберти, хоча стійко асоціюється з федеральними консерваторами, втім має досить напружені відносини з ними. Також з Консервативною партією асоціюються і співпрацюють такі провінційні партії, як Партія Саскачевану, Демократична дія Квебеку і навіть Ліберальна партія Британської Колумбії, незважаючи на те, що на федеральному рівні ліберали й консерватори — це два великих конкуренти. У Британській Колумбії також активна Консервативна партія Британської Колумбії.
Після оголошення бюджету 2007 року дві провінційні правлячі консервативні партії Нової Шотландії і Ньюфаундленда фактично порвали з федеральними консерваторами, оголосивши на наступних федеральних виборах акцію «Що завгодно — але не Консерватори».
Навіть офіційно не маючи стосунків і часто знаходячись у конфліктних ситуаціях, в офісах провінційних прогресивних консерваторів пропонуються бланки заяв для вступу у Консервативну партію Канади. Також деякі з провінційних партій на своїх офіційних веб-сторінках мають посилання на сайт Консервативної партії, як партнера федерального рівня. Лідер Консервативної партії Стівен Гарпер публічно закликає до отримання членства у провінційних прогресивно-консервативних партіях.
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
| |||||||||||
