Христя Фріланд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Христя Фріланд
англ. Chrystia Freeland
англ. Chrystia Freeland
Христя Фріланд англ. Chrystia Freeland
Час на посаді:
4 листопада 2015 — 10 січня 2017
Монарх  Єлизавета ІІ
Прем'єр-міністр  Джастін Трюдо
ПопередникЕд Фаст
НаступникФрансуа-Філіп Шампань
Час на посаді:
10 січня 2017 — 20 листопада 2019
Монарх  Єлизавета ІІ
Прем'єр-міністр  Джастін Трюдо
ПопередникСтефан Діон
НаступникФрансуа-Філіп Шампань
Час на посаді:
20 листопада 2019 — по теперішній час
Монарх  Єлизавета ІІ
Прем'єр-міністр  Джастін Трюдо
ПопередникЕнн Маклаллан
Час на посаді:
20 листопада 2019 — 18 серпня 2020
Монарх  Єлизавета ІІ
Прем'єр-міністр  Джастін Трюдо
ПопередникДомінік ЛеБлан
НаступникДомінік ЛеБлан
Час на посаді:
18 серпня 2020 — по теперішній час
Монарх  Єлизавета ІІ
Прем'єр-міністр  Джастін Трюдо
ПопередникБілл Морно
Народився2 серпня 1968(1968-08-02) (52 роки)
Піс-Рівер, Альберта, Канада
ГромадянствоКанада Канада
Національністьукраїнка
ОсвітаОксфордський університет
Гарвардський університет
Політична партіяЛіберальна партія Канади
БатькоДональд Фріланд
МатиГалина Хом'як
ЧоловікГрем Боулі
ПреміїПремія Лайонела Ґелбера (2013)
chrystiafreeland.liberal.ca

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Христя Фріланд (англ. Chrystia Freeland, ім'я при народженні — Христина Олександра Фріланд, англ. Christina Alexandra Freeland; нар. 8 лютого 1968, Піс-Рівер, Альберта, Канада) — канадська письменниця, журналістка і політик, віце-прем`єр-міністр Канади, міністр фінансів Канади.

Фріланд займала різні редакторські посади у виданнях Financial Times, Globe and Mail і Thomson Reuters, де була керуючим директором і редактором споживчих новин, коли оголосила про звільнення і намір балотуватися на довиборах до парламенту Канади від Ліберальної партії.

Вона виграла внутрішньопартійні праймеріз 15 вересня 2013 і була обрана до парламенту 25 листопада. У листопаді 2015 стала міністром міжнародної торгівлі Канади.[1].

10 січня 2017 р. призначена міністром закордонних справ Канади[2], 20 листопада 2019 — заступником прем’єр-міністра Канади, міністром міжурядових справ Канади[3], а 18 серпня 2020 міністром фінансів Канади.

Ранні роки[ред. | ред. код]

Народилася 8 лютого 1968 в Піс-Рівер в провінції Альберта[4][5]. Її батько, Дональд Фріланд, був адвокатом і членом Ліберальної партії Канади[6]. Мати, Галина Хом'як (1946—2007), українка за походженням, народилася після війни в Німеччині у таборі для біженців[7], теж була адвокатом і в 1988 році балотувалася на виборах в окрузі Едмонтон-Страткона від Нової демократичної партії[8][9]. Батько Галини, Михайло Хом'як, був журналістом-політемігрантом, а її сестра Христина вийшла заміж за історика-марксиста Джона Пола Химку.

Фріланд вчилася в Адріатичному коледжі об'єднаного світу[10]. Вона отримала ступінь бакалавра мистецтв з російської історії та літератури в Гарвардському університеті і в 1993 році ступінь магістра досліджень зі славістики в коледжі Святого Антонія в Оксфордському університеті, де навчалася за стипендією Родса[11][12].

Журналістська кар'єра[ред. | ред. код]

Фріланд починала свою журналістську кар'єру в Україні як стрингер Financial Times, The Washington Post і The Economist[13]. Пізніше вона працювала в Financial Times у Лондоні заступником редактора, редактором британських новин, начальником московського бюро, кореспондентом у Східній Європі, редактором вікенд-видання та редактором FT.com[13].

З 1999 по 2001 рік Фріланд працювала заступником редактора канадської газети Globe and Mail[13], після чого обійняла посаду керуючого директора Financial Times у США. У березні 2010 року Фріланд перейшла на посаду редактора в Thomson Reuters[14], а в квітні 2011-го стала редактором Thomson Reuters Digital[15]. До звільнення з Thomson Reuters Фріланд була керуючим директором і редактором споживчих новин[16]. Вона також працювала щотижневим оглядачем в Globe і Mail[17].

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

26 липня 2013 року Фріланд залишила журналістику, щоб балотуватися на довиборах до парламенту Канади від Ліберальної партії у виборчому окрузі Торонто-Центр. 15 вересня 2013 року вона виграла праймеріз[18], а 25 листопада отримала 49 % голосів, перемігши Лінду Макквег з Нової демократичної партії[19].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Фріланд одружена з Гремом Боулі, британським письменником і репортером The New York Times[20]. У них троє дітей: доньки Наталка (англ. Natalka) й Галя (англ. Halya) та син Айвен (Іван) (англ. Ivan)[21]. З літа 2013 року Фріланд живе в Торонто[13][18][22]. Вільно володіє українською мовою.

Книги[ред. | ред. код]

Фріланд є автором книг «Продаж століття» (2000) про перехід Росії від комунізму до капіталізму[11] і «Плутократи. Епоха нових багатих і занепад старої системи» (2012)[23]. Книга «Плутократи» потрапила в список бестселерів The New York Times і отримала премію Лайонела Ґелбера за документальне освітлення міжнародних справ[24], а також Національну ділову книжкову премію як найбільш видатна канадська книга, що має відношення до бізнесу. Українською книга вийшла у 2017 році, у видавництві Наш формат у серії ICU Business books.

Участь у ток-шоу[ред. | ред. код]

Фріланд шість разів брала участь у ток-шоу «Real Time with Bill Maher»[25]. Вона також брала участь в програмах «The McLaughlin Group», «The Dylan Ratigan Show», «Imus in the Morning», «Fareed Zakaria GPS» і «The Colbert Report». Є частим гостем у політичному ток-шоу «Left, Right & Center» на радіостанції KCRW. У червні 2013 року Фріланд виступила з промовою на TED Talks, присвяченій питанням економічної нерівності, плутократії і глобалізації[26].

23 травні 2014 року у студії Громадське ТБ.

Виборча кампанія 2015 року[ред. | ред. код]

Христя Фріланд бере активну участь у виборчій кампанії 2015 року. Зокрема, позиція Лібералів стосовно України полягає в тому, що Канада має проявити більше лідерства на міжнародній арені для того, щоб захистити вибір Україною демократичного шляху та західних цінностей від посягань Росії. Зокрема, Ліберальна партія в особі її українських депутатів буде ініціювати надання Україні летальних оборонних озброєнь, навіть якщо США зі свого боку таких озброєнь не нададуть; припинення роботи міжнародної платіжної системи «Свіфт» на території Росії, особливо з огляду на клептократичний характер російської владної верхівки; недопущення жодних винятків із санкційних списків (маються на увазі персональні санкції щодо Сєчина, Якуніна та Чемезова, для яких консервативний уряд Гарпера зробив виняток), визнання ДНР та ЛНР терористичними організаціями, також продовження тренування українських військових та фінансову і експертну підтримку реформ в Україні[27]. 19 жовтня Христя Фріланд обрана до Федерального парламенту, передбачалось, що вона стане одним з міністрів нового уряду.[28]. 4 листопада 2015 призначена міністром міжнародної торгівлі Канади[29]. 10 січня в результаті перестановок у Кабінеті міністрів призначена міністром закордонних справ[30].

Подібно до її колеги Мері-Енн Мігичук, складаючи присягу члена кабінету міністрів, Христя Фріланд поклала свою руку на українське Євангеліє, а в кінці сказала українською «Дякую!»

Підтримка України[ред. | ред. код]

У 2018 закликала звільнити українського режисера, політв'язня Кремля Олега Сенцова[31]

Фріланд відвідала Україну від імені Ліберальної партії. Вона обідала з головним рабином Києва, зустрілася з Мустафою Джемілєвим, лідером кримських татар та народним депутатом, та з Віталієм Кличком і Петром Порошенко , який згодом був обраний Президентом України у травні 2014 року  .

Фріланд є одним із тринадцяти канадців, яким заборонили їздити до Росії під санкціями, які були введені президентом Росії Володимиром Путіним у березні 2014 року.

Визнання[ред. | ред. код]

У червні 2020 міжнародна неурядова організація Freedom House відзначила особливий внесок Христі Фріланд у захист прав людини премією ім. Марка Палмера[32]

Див. також[ред. | ред. код]

Мері-Енн Мігичук — ще один міністр українського походження в уряді Канади. 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Міністром торгівлі Канади стала етнічна українка Фріланд - BBC Україна. BBC Україна (uk-UA). Процитовано 2015-11-04. 
  2. ↑ Chrystia Freeland becomes foreign minister as Trudeau shuffles cabinet. CBC News (en-CA). Процитовано 2017-01-10. 
  3. ↑ Христя Фріланд стала заступником прем’єр-міністра Канади.//Українська правда, 21 листопада 2019
  4. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 23 травень 2013. Процитовано 30 листопад 2013. 
  5. ↑ http://www.ukrweekly.com/old/archive/2000/170011.shtml
  6. ↑ Halyna Freeland's quest to 'change the world' influenced feminism in Alberta and Ukraine, and left a mark on her family and friends. Canada.com. July 14, 2007. Процитовано September 26, 2013. 
  7. ↑ http://www.littlepinkbook.com/chrystia-freeland-u-s-managing-editor-financial-times/
  8. ↑ Obituary: Halyna Chomiak Freeland. Edmonton Journal. Процитовано September 26, 2013. 
  9. ↑ LeBlanc, Daniel (July 27, 2013). Journalist Chrystia Freeland to seek Liberal nod for Toronto Centre. The Globe and Mail. Процитовано September 6, 2013. 
  10. ↑ Chrystia Freeland. United World College of the Adriatic. Архів оригіналу за вересень 19, 2012. Процитовано October 21, 2012. 
  11. ↑ а б «Chrystia Freeland.» The Financial Times biography. 3 Feb 2004; 26 May 2007.
  12. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 18 січня 2017. Процитовано 11 січня 2017. 
  13. ↑ а б в г Chrystia Freeland. Foreign Affairs, International Trade and Development Canada (DFAIT). 2013-04-25. Процитовано 29 July 2013. 
  14. ↑ (March 1, 2010). "Chrystia Freeland Joins Reuters as Global Editor-at-large". Прес-реліз. Переглянутий October 21, 2012. Архівовано березень 4, 2010, у Wayback Machine.
  15. ↑ Saba, Jennifer. Chrystia Freeland named Thomson Reuters Digital editor. Thomson Reuters. Процитовано December 6, 2012. 
  16. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 19 вересень 2013. Процитовано 30 листопад 2013. 
  17. ↑ http://www.theglobeandmail.com/report-on-business/chrystia-freelands-plutocrats-wins-national-business-book-award/article12212770/
  18. ↑ а б Mok, Tanya (September 15, 2013). Liberals choose Chrystia Freeland to face NDP candidate Linda McQuaig in upcoming byelection in Toronto Centre. National Post. Процитовано September 15, 2013. 
  19. ↑ http://www.theglobeandmail.com/news/politics/live-results-from-toronto-centre-and-three-other-federal-byelections/article15587457/
  20. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 16 серпень 2013. Процитовано 30 листопад 2013. 
  21. ↑ Weisblott, Marc (July 29, 2013). Chrystia Freeland to make U.S. Media Party care about Canadian politics. Canada.com. Процитовано September 6, 2013. 
  22. ↑ Semeniuk, Ivan. NDP's McQuaig, Liberals' Freeland to face off in battle for Toronto Centre. The Globe and Mail. Процитовано 13 November 2013. 
  23. ↑ ‘Romney is Wall Street's worst bet since the bet on subprime’ Ezra Klein, Washington Post, November 28, 2012. Interview with Chrystia Freeland.
  24. ↑ http://www.theglobeandmail.com/arts/books-and-media/plutocrats-author-chrystia-freeland-wins-15000-book-prize/article10300456/
  25. ↑ http://www.hbo.com/real-time-with-bill-maher/index.html HBO: Real Time with Bill Maher.
  26. ↑ Chrystia Freeland: The rise of the new global super-rich. TED Talks, June 2013
  27. ↑ Христя Фріланд на відеоканалі UkeTube
  28. ↑ Попередні результати підрахунку голосів показали переконливу перемогу Лібералів.
  29. ↑ У новому уряді Канади двоє міністрів українського походження.//Європейська Правда, 04 листопада 2015
  30. ↑ Chrystia Freeland takes over Foreign Affairs as Trudeau shuffles cabinet. — CBCNews/Politics, Jan 10, 2017. (англ.)
  31. ↑ Канада закликала Росію звільнити Сенцова, який голодує вже понад 25 днів // Громадське, 08.06.2018
  32. ↑ Freedom House Awards Canadian Diplomat Chrystia Freeland the 2019–20 Mark Palmer Prize//Freedom House, June 19, 2020

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Христя Фріланд
Фото, відео та аудіо
Тематичні сайти
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Христя_Фріланд&oldid=29277831